«Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує» (Мф.12, 30). Хто ж із Господом? Той, хто живе та діє в дусі Його; хто не дозволяє собі ні думок, ні почуттів, ні бажань, ні намірів, ні слів, ні справ, які були б неугодні Господу і противні Його явним заповідям та визначенням. Хто живе і діє інакше, той не з Господом, отже, не збирає, а марнує. Що ж марнує? Не лише сили та час, а й те, що збирає. Багатство, наприклад, не з Господом збирає той, хто копить тільки його, не ділячись з іншими і себе позбавляючи навіть потрібного, або хто збираючи його, частково витрачає на пишне утримання себе, частково витрачає на марнославні жертви, частково залишає спадкоємцям. На той світ з'явиться він ні з чим – і буде там найбіднішим із найбідніших. Навпаки, з Господом збирає багатство той, хто через руки бідних і нужденних супроводжує зібране у вічні скарбниці. Коли помре така людина, на тому світі все знайде збереженою, нерозточеною, хоча б вона все своє життя розточувала. Те саме застосовується і до збирання знань. Тут марнотратство ще очевидніше, бо ще тут стає явним, як не про Господа мудруючого збирає ніби гори знань, а, тим часом, усі вони мотлох, примара істини, а не істина. У таких не тільки не буває знання, а й людський зміст втрачається. Вони починають марити, як сонні. Читайте системи матеріалістів, і ви побачите, що це так.