Господи, Ти відвідуєш, приймаєш грішників! І воскресаєш мертвих! І наказуєш водам моря, вітрам неба! І дивно виростають хліби в руках Твоїх, дають тисячоразовий урожай, - посіваються, жнуться, дбають і переломлюються в один і той же час, в одну мить! І хочеш Ти, щоб нас позбавити від глада! І прагнеш Ти, щоб вгамувалась наша спрага! І подорожуєш країною нашого вигнання з утрудненням Себе, щоб повернути нам втрачене нами, спокійне, сповнене солодощів небесне єство! Ти проливаєш піт Твій у Гефсиманському саду, щоб ми перестали проливати піт наш у здобутті хліба, навчилися проливати його в молитвах для гідного причастя Хліба небесного. Вирощене нам проклятою землею тернина, Ти прийняв на голову Твою; Ти увінчав, в'язнив терниною пресвяту главу Твою! Позбавилися ми райського дерева життя і плоду його, що повідомляв безсмертя тим, хто їсть, – Ти, розпростершись на дереві хрещеному, зробився для нас плодом, що дарує життя вічне причасникам Своїм. І плід життя, і дерево життя з'явилися на землі, у таборі нашого вигнання. Цей плід і це дерево вища за райські: ті повідомляли безсмертя, а ці повідомляють безсмертя і Божество. Твоїми стражданнями Ти вилив насолоду в наші страждання. Ми відкидаємо земні насолоди, обираємо в жереб свій страждання, аби тільки стати причасниками Твоєї солодощі! Вона, як передчуття життя вічного, солодше і дорогоцінніше тимчасового життя! Ти заснув смертним сном, який не міг утримати Тебе у вічному приспанні, Тебе – Бога! Ти повстав і дарував нам збудження від цього сну, від лютого сну смертного, дарував блаженне і славне воскресіння! Ти підніс оновлене єство наше на небо, посадив його праворуч відвічного, Тобі совічного, Отця Твого! Господь наш! Даруй нам і на землі, і на небі славословити, благословляти, вихваляти добрість Твою! Даруй нам відвертим обличчям визріти страшну, неприступну, прекрасну Славу Твою, вічно визріти Її, поклонятися Їй і блаженствувати в ній. Амінь.
Див пристрасть, срібло любов