Цей канон читається 2 рази на рік, тільки у Вселенські батьківські суботи: М'ясопустну (в сб. за тиждень до Великого посту) та Троїцьку (в сб. перед святом Святої Трійці).
Специфіка даного канону полягає в тому, що там молитва за всіх покійних взагалі, тоді як ми звикли молитися переважно за родичів. Читаючи канон суботи м'ясопустної, ми замість приватного богослужіння (молитви за конкретних людей) піднімаємося до усвідомлення себе як піщинки, як частини Вселенської Церкви і молимося за всіх християн (саме християн, не всіх людей взагалі), які коли-небудь жили, малої частини знаних нами та величезної кількості невідомих людей.
Власне, навіть записки з іменами на службах, де читається цей канон, не доречні.
Можна читати цей канон і поза богослужінням, келейно (вдома) в інші дні року.
Ірмос: Пісня зглянемо людину / дивному Богові нашому, / що звільнив Ізраїля від роботи, / пісню переможну співаючи і кричачи: / поїм Тобі єдиному Владицю.
Всі помолимося Христу, / чинить пам'ять сьогодні від віку мертвих, / нехай вічного вогню спасе я в вірі померлі, / і надії життя вічні.
Глибиною судів Твоїх Христе, / Всепремудре Ти визначив єси / якогось кончину життя, межу і образ. / Тим самим яже покрив труну в будь-якій країні, / на суді спаси Всещедрий.
Межі життя нашого давий, / тим самим покійні від життєдайних ночі, / дні невечірнього сини покажи, Господи, / священики православні, і всі вірні люди Твоя.
Як покривала вода, і лайка потиснута, / боягуз, що обіймає, і вбивці вбиша, / і огонь, що потрапили, вірні, / Милостиві в часті учини праведних.
Вся зневажай тілесні борги наші, Спасе наш, / у всякому віці всього роду люда, / перед судом Твоїм постави неосуджені, / Тобі Творцю відповідають.
Слава, Троїчен: Три єдиного Природи співаю, Обличчя самопостасна, / ненароджена Отця, Сина народженого, і Духа Святого: / незначне Царство, влада, Божество єдине.
І нині, Богородичний: Воістину Ти явилася Ти небо на землі, / більша вишня небеса, Безневісна Діво: / з Тебе бо засяє Сонце в світі, володарюй правдою.
Ірмос: Бачте бачите, / як Аз є Бог ваш, / перед віком народженим від Отця, / і від Діви в остання без чоловіка зачеплений / і руйнівний гріх праотця Адама, як Людинолюбець.
Бачите бачите, як Я є Бог ваш, / праведним судом водрузивий межі життя, / в нетління від попелиці приймай всі покійні / в надії вічного воскресіння.
Від чотирьох кінець Господа, приймай вірно померлих, / в морі, або на землі, або в річках, джерелах, або езерах, / або в рівнинках знедь звірам колишнім, і пти.
У твоїй долоні вся вся Господа, / передбачив єси, що зрішилися в склади чотири, / в пришестя Твоїм зібравши воскрес, / вся яже в незнанні, і розуму, прощаючи тим.
О Другого страшного Твого, Господи, пришестя! / Зане як у виді блискавки на землю прийшов, / подвигни все творіння Твоє судитись, / у вірі Тобі тоді пожилих, / зрілих Тебе з Тобою бути сподоби.
Слава, Троїчен: Звершена Єдиниця, Пребожественна, Трііпостасна, / ненароджена Отче і Сина Єдинорідна, Душе від Отця виходь, Сином же є: / Істота Єдино і Єстество, Господь.
І нині, Богородичний: Невимовне диво Твоєї Різдва Мати Діво: / як бо і народжуєш, і Чиста є в тому самому? / Яко Отроча народжуєш, і не веси спокуси чоловіка аж ніяк? / Яшкірі вістка більше єства від Мене новолепно Слово Боже народжене.
Ірмос: Утверди рукою Твоєю, Слове Божий, небеса, / просвітою Твого істинного пізнання, / утверди і нас на Тебе тих, що сподіваються серця.
Преші житія течія, / у славі благочесною праведним одеятися вінцем сподоби, Боже, / і вічних благ насолодитися.
Марно захоплені, попалені від блискавки, / і вимерзли марозом, і всілякою раною, / упокою, Боже, коли вогнем всі спокуси.
Присномутне житія море перепливлі, Христе, / в нетлінне Твого житія спроможні притулок притещи, / православним житієм окормлені.
Їхня всяка природа морських і птахів небесних, / приймуть снедіння Христе, Твоїми долями, / воскрес, Боже, в останній день зі славою.
Слава, Троїчен: Розумно Божественну Одиницю, / в три Обличчя просто купно що припини сукупністю несокома: / якоже бо швидкість блискавки, трисіяюча бачиться в єдності.
І нині, Богородичний: Незрозуміле Твоє чудо: без чоловіка бо рождаєш, / і дівство Твоє Чиста, дотримуючись народження. / Тім же ангел безліч, і людський рід поїсть Тебе у віки.
Нас радий терпеливий Хрест і смерть, / і мертве пекло, і скорботний мертві, / переставшися від нас, Спасе, упокій, як Чоловеколюбець Бог, / і в трепетне і страшне пришестя безліч милості, / Царства Твого сподоби.
Слава. І нині, Богородичний: Скорий Твій покров, і допомога, і милість покажи на рабах Твоїх, / і хвилі Чиста, приборкають суєтних помислів, / і занепалу душу мою встави, Богородице, можеші, еліка і хощеші.
Ірмос: З гори приосінені Слові, пророк, / єдині Богомродиці, / хоч воплотитися, боговидно побачи, / і з страхом славословивши силу Твою.
Батьки та праотці, діди та прадіди, / від перших і навіть до останніх, / у благозаконні помірки та благовірії, / вся пом'яни, Спасе наш.
У горі, на дорозі, на місцях порожніх житія залишили у вірі, / монахи ж і бельці, юнаки та старці, / зі святими Христе вселили.
Від печалі й радості прейшли ненадійно, / вірую амбії, що змінили життя, / у благоденстві постраждали, або злодійстві, / вся упокій, Спасе наш.
Який убив меч, і кінь совосхиті, / град, сніг і хмара розмножена, / що удави плінфа, або перст посипа, / Христе Спасе наш, упокій.
Слава, Троїчен: Дивно як єдине, і три, / Божество все по єдиному Особі нероздільно: / Батько, Син, і Дух Святий є поклоняємо, як єдиний Бог.
І нині, Богородичний: Направи нас Діво, молитвами Твоїми, / що вигодовують хвилю гріха, / в спасительна пристанище, Господарю, / визволяючі від усяких лютих.
Ірмос: Утренює дух мій до Тебе, Боже, / зане світло наказу пришестя Твого, / якою ж бо осяяв розум наш Владико, / і настави на дорогу життя.
Якого пам'ять померлих благочестно / від віку сьогодні чиниш, Господи, / прилежно Ти волаємо: / вся упокій зі святими Твоїми.
Від всякого, що прийняв еси, роду і роду / в царях, в князях, або монашествуючих православні, Щедре, / вічного спасіння муки.
Усіх яже створив еси корисна ведий, / яким же попустив еси Господі, раптовими відмінками ненадійно помрети, / спаси муки всілякі, Боже наш.
Вогню порожнього, і від темряви несвітливі, / скрегота зубного, і черви нескінченно мучить і всякої муки / спаси, Спасе наш, вся вірно померла.
Слава, Троїчен: Єдинопрестольна, беззначна, Трііпостасна Єдиниця, / поділом Єдиність, і проти Лиці Природа має, / в єдине нас згуртуй бажання Твоїх заповідей.
І нині, Богородичний: Більшою мірою вогнезорих серафимів явилася Чиста Чесна, / породивши цим неприступного Ісуса Спаса, / втіленням обіжого земнородних змішання.
Ірмос: Утримуймо мене Людинолюбні, гріхи багатьма / і припадає щедротам Твоїм, / як пророка, Господи, і спаси мене.
Смерти дозволивши хвороби, постраждавши Начальнику життя Боже наш, / покійні від віку раби Твоя упокій.
Невимовними Твоїми долями, / що вбила чарівна напої, отруєння, кісткова задушення, / зі святими, Господи, упокій.
Коли будеш судити всілякі, що стоять нагим і відвертим перед лицем Твоїм, / тоді, Щедре, пощади, що послужили Ти вірно, Боже.
Останньою трубою затрубилу Твоєму Архангелу, / воскресіння життя / всіх, тоді Христе, раби Твоя упокою.
Від віку яже прийняв еси вірні, Боже, / рід всякий людський сподоби, / у віки з служащими Тобі, славити Тя.
Слава, Троїчен: Богоначаліє Трисвяте, єдинопрестольне, / Отче, Сине зі Святим Духом, / Ти є Бог мій, вседержительством Твоїм утримуй все.
І нині, Богородичний: Від коріння твого засяє цвіт життя, / Єссе праотче виграй / рятуй світ, від Чистих Отроковиці Христос Бог.
Зі святими упокою, / Христе, / душі раб Твоїх, / де немає хвороба, ні печаль, / ні зітхання, / але життя безкінечне.
Сам єдиний є безсмертний, / сотворив і твориш людину: / земніє бо від землі створимося, / і в землю туди ходімо, / як наказав ти, твориш мене і говориш мені: / як земля ти, і в землю відійди, / аможе всі люди робиш / Алілуя.
Ірмо́с: На початку землю основний, / і небеса Словом утвердивий, / благословенний навіки, / Господи Боже Отець наших.
Благочесно від віку тих, що перестали, пам'ять творяще, вигукуємо: / благословенний еси у віки, Господи Боже Отець наших.
Зненацька благочестиво померла, і від стремнини усілякі падші, / дерева, заліза, всякого каміння, / упокій, Боже, покійні вірні.
У страшне Твоє пришестя Щедре, одесную овець Твоїх постави, / православно Ти в житті, що послужили Христі, і перестали до Тебе.
У лиці Христі, вибраних Твоїх вчини Твої раби, виголоси Тобі: / благословен Ти вічно, Господи Боже Отець наших.
Від землі перст содеятельственный, / плоть Духом оживотворівий, Спасе Щедрий, / що прийняв еси, упокій Божий, у нестарілому животі.
Слава, Троїчен: Я шкірі треми солнці Божество, / єдиним світа з розчиненням нехай оспоїться, / Отець, і Син, і Божественний Дух, / єдиний Природою, але три Іпостасьми.
І нині, Богородичний: Давидське згідно співаєм Ти спів, / гору Тебе Божому нарікаюче Діво, / в ньому вселився плоті Слово, / обосить нас духовно в Собі.
Ірмос: На горі святої прославляючись, / і в купині вогнем Приснодіви Мойсея таємницю явшого, / Господа співайте і звеличуйте в усі віки.
Сокрушений перший покров смертний, / засяяв сонце з гробу, / сини Воскресіння Твого сотвори, Господи слави, / вся померла у вірі, у віки.
Безвісних і сокровених Свідку, / коли імаші відкрити справи темряви і поради сердець наших, / тоді не витягни слова з усіма вірою померлими.
Коли імаші сісти на престолі, і повели на суд предстати, / зібраним сурмою від кінця землі, / тоді пощади всіх, Христе, як милостивий.
Померлим насправді від слухачів, / від кличу ж зеленого і швидкого течії, / завушення, задушення ж, і лягання, / Господи слави, вірою померлим ослабли на віки.
Благословимо Отця і Сина і Святого Духа, Господа.
Яко Єдиницу Істотою співу Тя, / як Трійцю Особи Тя вшановую: / Отче, і Сині, і Душі Пресвятий, / незначну державу Твого Царства славлю у віки.
І тепер і повсякчас, і на віки віків, амінь.
Богородичний: Струї живі джерело зображений, показалася Богородице Діво: / без чоловіка бо Господа Рожді, / безсмертя вірні напаяєш водою у віки.
Хвалимо, благословимо, поклоняємося Господеві, співаючи й звеличуючи в усі віки.
Ірмос: Проявлене на горі законоположнику у вогні та купині / Різдво Приснодіви, / у наше вірних спасіння, / піснями немолочними величаємо.
Іде є веселих помешкання святих Твоїх, Господи, / вся від віку померлих, у вірі ж і надії радіти з нагоди.
Умершая Божим приреченням, / смертних громів всяких з небес знесилених, / землі розсідшої, морю зворушилася, / вся вірна, Христе, упокій.
Всякий вік, старці і юні, / немовлята і діти, і ссаючі ссавець, / чоловіче єство і жіноче, / спокій, Боже, що прийняв єси вірні.
Від отруйних докорів помершого, / від поглинання зміїв, від зневажання коней, / і від задушення, і обітниці від щирого, / вірою Ти послужили упокою.
Якого за ім'ям у вірі помершого, / від віку і від роду родів, / неосуджено стати Тебе Слові, / в пришестя Твоїм сподоби.
Слава, Троїчен: Єдиний у Троїці Божій, слава Тобі неперервно: / ще бо і Бог Кийждо, але єдиний Природою є, / Батько, і Син, і Дух, трисвітлими властивостями.
І нині, Богородичний: Паче розуму Різдво Твоє: бо народжуєш бо перед Сущаго, / і хлопцем живиш несказано, Піщедавця світу, / тримаєш ж держащого вся, Христа єдиного, Ізба.
Живими й мертвими володій як Бог, / упокій Твоя раби в селищах вибраних, / якщо бо й згрішиш, Спасе, але не відступиш від Тебе.
Слава: Упокій раби Твоя в країні живих, Господи, / отонедуже відбіг хвороба, печаль вкупі і зітхання, / очисти яко Чоловіколюбець, що в житті згрішиш, / єдиний бо без мертвих і живих Владика.
І нині, Богородичний: Марія Богоневесто, Христа безперестанно моли за нас рабів Твоїх, / з богословними пророками, і мученик собори, / ієрархи і подібними, і всіма праведними, сна.