Хор братії Валаамського монастиря
Не відверни лиця Твого від юнака Твого, бо скорблю, скоро почуй мене: / вонми душі моєї, і визволи ю.
Вірш 1: Спасіння Твоє Боже нехай прийме мене.
Вірш 2: Хай побачать жебраки, і звеселяться.
Вірш 3: Знайдіть Бога, і душа ваша буде живою.
***
Великим називається прокимен, який має 3 вірша (тоді як звичайний прокимен має один вірш) і тому співається 4½ рази. Великі прокімени вживаються тільки на вечірні і тільки в наступних випадках: у суботу вечора («Господь воцарися…» на недільному чуванні, який є найчастішим великим прокименом і співається 51 раз на рік), на вечірнях двонадесятих Господніх свят і Антіпасхи (всього 7 днів), у тижні Світлого тижня (6 днів). Таким чином, великі прокімени співаються 70 разів на рік.
Завжди, коли співається великий прокимен, для нього відбувається вхід на вечірні. За Статутом прокимен та його вірші має виголошувати (співати) канонарх у центрі храму; по нашій практиці це робить диякон, перебуваючи у вівтарі поряд із Гірським місцем.
Окрім власне великих прокименів, у службах Православної Церкви є піснеспіви, які в книгах прокименами не іменуються, але за фактом є великими прокименами: «Бог Господь…» на утрені, «Хай виправиться молитва моя…» на літургії Преждеосвячених Дарів і «Воскресні, Боже, Боже.
Великий прокимен «Не відверни лиця Твого від юнака Твого, бо скорблю, скоро почуй мене: вонми душі моєї і визволю» взятий з псалма 68: вірші 18–19а, 30б, 33. Співається цей прокимен 3 рази на рік: в Тиждень 2-ю та 4-ту Великого посту ввечері.
Є думка, що саме заради великого прокимену 1-а половина вечірні відбувається урочисто: використовується звичайний розспів (після прокимену переходимо на пісний), кольорові шати (після прокимену духовенство перевдягається у чорний одяг).
Цікаво, що на відміну від прокімена «Хто Бог великий…», прокимен «Не відверни…» став виконуватися як великий досить пізно. Ще в Студійсько-Олексіївському Типіконі (XI століття) та в Мессінському Типіконі (XIII століття) його співали як звичайний прокимен, тобто з одним віршем. У Євергетидському Типікон (кінець XI - XII століття) він має вже 2 вірша. Тільки в рукописах Єрусалимського статуту з XIII століття він отримує 3 вірша і починає виконуватись як великий прокимен.