Тлумачення псалма 34:
Псалом Давиду.
Суди, Господи, що ображають мене, побори борючі мене. Прийми зброю і щит, і встань на допомогу мою. Висуни меч, і поклади проти гнаючих мене. Рці душі моєї: спасіння твоє Аз. Нехай посоромляться й посоромляться ті, що шукають душу мою, нехай повернуться назад і посоромляться мисливці зла. Нехай будуть порох перед лицем вітру, і Ангел Господній ображаючи їх. Хай буде дорога їхня тма й повз, і Ангол Господній поганяй їх: як туні сховає ми згубу сітки своєї, досить терплячи душі моєї. Нехай прийде до нього мережа, що не знає, і ловитва, що скри, нехай обійме і, і в мережу нехай впаде в неї. А душа моя зрадіє про Господа, веселиться про спасіння Його. Всі кості мої рекут: Господи, Господи, хто подібний до Тебе? Звільняй жебрака з рук міцніших його, і жебрака, і убога від тих, хто його розкрадає. Вставши на мене свідки неправедні, що не відав, запитав мене. Віддавши мені лукавий воз благо, і нещастя душі моєї. 12 А ось вони стукали мені, одягалися в шнур, і впокорювали я душу мою, і моя молитва в надро моє вернеться. Як ближньому, як братові нашому, так догоджанням, як плачучи і сетуючи, так упокорювалися. І на мене звеселявся і зібрався: зібрався на мене рани, і не пізнав, розділився, і не зворушився. Спокусивши мене, наслідуючи мене наслідуванням, поскреготавши на мене зуби своїми. Господи, коли побачиш? Улаштуй душу мою від лиходійства їхнього, від лев мою однорідну. Сповнемося Тобі в церкві багато, в людях тяжкох славлю Тебе. Нехай не зрадять про мене ворогуючі неправедно, що ненавидять мене туне і помизаючі очі. Яко мені бо мирна глаголаху і на гнів лестощів помишляху. Розширивши на мене вуста своя, рішуче: добріше, добріше, видіш очі наші. Бачив ти, Господи, не помовчиш. Господи, не відступи від мене. Встань, Господи, і суди моєму, Боже мій і Господи мій, на прю мою. Суди ми, Господи, за правдою Твоєю, Господи Боже мій, і нехай не зрадіють за мене. Нехай не річ у серцях своїх: добріший, добріший за душу нашу, нижчий хай річку: пожорхом його. Нехай посоромляться й посоромляться вкупі ті, що радуються моїм злом; Нехай зрадіють і звеселяються хочуть правди моєї, і нехай реку вину: нехай звеличиться Господь, що хочуть миру рабові Його. І мова моя повчиться правді Твоєї, увесь день Твоєї хвалеї.
Згодом, діти, бідні міші, поборі борючі мішки. Прийоми шукають і встають у допомогу мою: витік м'яч і укласти супротивів гонячих м'язів: рци дщш єьььь а҆зъ. Та посоромиться і посоромиться іщщщщі дщОшшщО мою, та повернеться доспіть і посоромиться мислщщ м о м ла Та й поганий прах перед обличчям вітру, і ягггл гдⷭ҇ень ѡ҆скорблѐх Їх: і бьодет пьокьтьь і҆ а҆гг҃л гдⷭ҇ень погонѐй і҆̀хъ: ꙗ҆кке тхоні скриша мѐ пагꙋбꙋ сіті своєю, всљшее поносиша дщ Та прийде їжом сіти, що не знає, ловитва, що ховається, так що буває іде, і в мережу і впаде в неї. Дшаша ж моя відроджується џ҆ гдⷭ҇ѣ, звеселітсѐ ѡ҆ спҭнніі е҆гѓ̀. Усі кості моїх річ: гдⷭ҇і, гдⷭ҇і, хто подібний до тебе; позбавляючий жебрака і гірші міцніші єги, бідні, і богині, що розкрадають його. Поставивши на мєй свідку неправедні, аж ніяк не ведучих, запитавших мене. Воздаша мѐ лҙокка̑ваҮ возь бл҃га̑ј, Йо безчадьді до моїй. Аж, коли я з'явився, я хотів у монастирі, і молитва моя в молитву моя. Ꙗ҆кѐ ближньомуꙋ, ꙗ҆кё бра́тъо нашому, таке ᲂугождахъ: ꙗ҆кѐ плаче і сѐттљх, таке І на міш звеселішась і зібрався: зібрашся на міш равнини, і не пізнав: розділилися, і не умілілися. Іскосисиша м'я, подражниша мя подражненіем, поскреготаша на мьззкобыбысвоими. Гдⷭ҇і, коли ᲂу҆зріші; будовою дому мою ? Ісповімося тобі в церкві багато, у людей робітників вихваляють. Хай не відроджуються я гадаю ворожі мі неправедні, ненавидіючі між тхові і мізуючими річчами: вічі мирний глаголах, на гнів листи помислів. Розширивши на мiсь ᲂу҆ста̀ своѧ̑, рішуче: благоже, благоже, бачачи наші. Бачив есе, гдⷭ҇і, та не промовчиш: гдⷭ҇і, не ѿстщелпе ѿ мене. Встани, гдⷭ҇і, і го вмѐ сꙋдꙋ̀ моємꙋ̀, бж҃е мій і гдⷭ҇і мій, на прю̀ мою̀. Скажи ми, де, по правді твоєї, де бже мій, і нехай не відроджуються Їй мені. Хай не рішуть у серцях своїх: добріше, добріше до нашого: нижче й річ: пожорхом його. Та посоромиться і посоромиться в радість радійних моїм: так ближче в строчку і срам велер. Нехай відроджуються й веселіші бажаючі правди моєї: і хай річка викінче, і звеличиться гд, хочеться світу робіт. І мій язик моїй правдою твоєю почекається, весь день хвале твоєї.